Сер Едмунд Хілларі, перша людина, яка піднялася на найвищу вершину світу — Еверест. Своє історичне сходження на 8 850–метровий пік він здійснив разом із шерпом Тензінгом Норгаєм 29 травня 1953 року. Відтоді альпініст присвятив себе вивченню умов життя шерпів у непальському районі Клумбу. За цю роботу 2003 року він отримав звання почесного громадянина Непалу.

  Хілларі помер у шпиталі міста Окленд від серцевого нападу, хоча залишався активним до останніх днів. Також до останніх днів він просив звертатися до нього «просто Ед». І незмінно повторював: «Я звичайна людина зі звичайними якостями». Видана Едмундом Хілларі 1975 року автобіографічна книга мала цікаву назву — «Нічим ризикувати, нічого вигравати».

     Едмунд Хілларі народився 19 липня 1919 року в новозеландському місті Окленд. У роки Другої світової служив військовим пілотом, а після війни здобув світове визнання як альпініст та гляциолог (учений, який досліджує льодовики, айсберги). У 80–х роках був послом Нової Зеландії в Індії.

      Оголошуючи про смерть мандрівника, вченого та шукача пригод, прем’єр–міністр Нової Зеландії Хелен Кларк назвала його «героєм, який не просто підкорив Еверест, а прожив життя, сповнене ідеєю, скромністю та щедрістю». «Він був найвідомішим новозеландцем з усіх, які жили до цього часу», — додала прем’єр.

На відміну від багатьох альпіністів, які заповідають розвіяти після смерті їхній прах на вершині підкореної гори, сер Ед побажав, щоб його прах було розвіяно над затокою Вейтемата, біля якої лежить його рідне місто Окленд.